 |
Сторінка психолога
1. Відокремитися від батьків. 2. Усвідомити себе і свою стать. Зрозуміти, хто ти є, яка ти людина. 3. Відкрити для себе світ інших людей. Виконання цих завдань неможливе без: • заперечення всього, що пропонують дорослі — інакше не зрозумієш власних відповідей, рішень, смислів; • намагань вирішувати щось самому, навіть якщо дорослі вже підказали наймудрі-ший із можливих виборів; • пошуків себе і «влипання» у різноманітні історії, аби перевірити, наскільки ти сильний, здібний і стійкий; • детального вивчення своєї зовнішності, розуміння того, що краса чи привабливіть значно збільшують шанси бути прийнятим і коханим; • активних контактів із протилежною статтю, вивчення світу різноманітними способами; • тісного спілкування з однолітками, розуміння, що ти не один, і в інших — ТІ ж проблеми.
Мені здається, що дорослі значно краще розуміли б своїх «кризових» дітей, якби знали, що виконання цих важливих психологічних завдань неминуче супроводжують сильні почуття. Перш за все: 1. Агресія. 2. Страх. 3. Сором. 4. Тривога. Розглянемо основні проблеми підлітка: 1. Потреба в увазі і підтримці без осуду й оцінок, тобто безоціночна теплота, прийняття і мудрість дорослих. 2. Потреба у чітких (але не тісних) правилах і кордонах, які мають утримувати дорослі. 3. Потреба в розвитку і навчанні через життєву практику. 4. Потреба у цікавих життєвих подіях. 5. Потреба у задоволенні — підліток вивчає себе, свої почуття і враження, прагне до чуттєвого збагачення. 6. Потреба у повазі і визнанні — коли людина отримує їх, у неї виробляється міцна впевненість у собі як у цінній особистості, і це стає основою успіху в усіх сферах життя. 7. Потреба у спілкуванні і прийнятті однолітками . 8. Потреба у вмінні впевнено відстоювати свої переконанні 9. Потреба у творчому самовираженні і самореалізації
Аби дізнатися, чи готові батьки зрозуміти, прийняти і допомогти своїй дитині, вони можуть поставити собі кілька запитань: 1. Я подарувала життя своїй дитині чи я подарувала життя своєї дитини собі? 2. Я хочу, аби моя дитина (доросла дитина) стала відповідальною і самостійною. 3. Я справді поважаю свою дитину і вважаю, що вона здатна впоратися з усіма своїми проблемами. 4. Я готовий прийняти право своєї дитини на помилки і не осуджувати її. 5. Я хочу, аби моя дитина була щаслива, навіть якщо це не відповідає моїм уявленням про щастя. Що допоможе батькам подолати цей кризовий період із мінімальними душевними втратами? • Знання того, що криза неуникна, і ваше завдання — допомогти стати дорослим; • розуміння того, що ваша дитина і далі любить і поважає вас, але не може виявити цього просто зараз, адже спочатку їй необхідно зруйнувати ваш батьківський авторитет; • усвідомлення того, що ваша дитина виросла, і ви вже не зможете її контролювати, як раніше, вирішувати за неї, час усе робити самому; • прийняття того, що вона може здатися комусь поганою, негарною й неуспішною, але ваша підтримка і ненав'язливе співчуття можуть творити дива; • віра в те, що криза мине. Чим батьки можуть допомогти своєму підлітку: • і далі любити його; • вірити, що той упорається з усім; • не «качати права» через дрібниці, дати шанс помилятися і наполягати на своєму; • ставитися до нього і його світу з повагою, навіть якщо він сам і його світ вам аж ніяк не симпатичні; • бути близько, аби підтримати, коли попросять; • попри бурхливі почуття, залишатися у добрих стосунках, виявляти тепло і прийняття.
І взагалі, якщо ваша дитина все ж увійшла у цей такий важкий і кризовий період, значить, вона розвивається правильно, а ви — чудові батьки, які зробили все це можливим. Привітайте себе і сконцентруйтеся на власному житті. Вам буде легше дозволити підлітку відокремитись, якщо у вас самих відбуватиметься щось співмірне за важливістю та інтересом. Адже ваша дитина — уже майже не дитина, а дорослий, і незабаром вам доведеться з ним познайомитися.
Бажаю вам безумовної любові і злагоди в родині! Підліток — істота нестерпна. Причому не тільки для інших, але й для себе самого. У психології цей вік не дарма називають «кризовим». Криза означає, що щось старе має піти, а нове — з'явитись. І підліток переживає труднощі цих змін, аби виконати низку надважливих для всього його подальшого життя психологічних завдань: 1. Відокремитися від батьків. 2. Усвідомити себе і свою стать. Зрозуміти, хто ти є, яка ти людина. 3. Відкрити для себе світ інших людей. Виконання цих завдань неможливе без: • заперечення всього, що пропонують дорослі — інакше не зрозумієш власних відповідей, рішень, смислів; • намагань вирішувати щось самому, навіть якщо дорослі вже підказали наймудрі-ший із можливих виборів; • пошуків себе і «влипання» у різноманітні історії, аби перевірити, наскільки ти сильний, здібний і стійкий; • детального вивчення своєї зовнішності, розуміння того, що краса чи привабливіть значно збільшують шанси бути прийнятим і коханим; • активних контактів із протилежною статтю, вивчення світу різноманітними способами; • тісного спілкування з однолітками, розуміння, що ти не один, і в інших — ТІ ж проблеми.
Мені здається, що дорослі значно краще розуміли б своїх «кризових» дітей, якби знали, що виконання цих важливих психологічних завдань неминуче супроводжують сильні почуття. Перш за все: 1. Агресія. 2. Страх. 3. Сором. 4. Тривога. Розглянемо основні проблеми підлітка: 1. Потреба в увазі і підтримці без осуду й оцінок, тобто безоціночна теплота, прийняття і мудрість дорослих. 2. Потреба у чітких (але не тісних) правилах і кордонах, які мають утримувати дорослі. 3. Потреба в розвитку і навчанні через життєву практику. 4. Потреба у цікавих життєвих подіях. 5. Потреба у задоволенні — підліток вивчає себе, свої почуття і враження, прагне до чуттєвого збагачення. 6. Потреба у повазі і визнанні — коли людина отримує їх, у неї виробляється міцна впевненість у собі як у цінній особистості, і це стає основою успіху в усіх сферах життя. 7. Потреба у спілкуванні і прийнятті однолітками . 8. Потреба у вмінні впевнено відстоювати свої переконанні 9. Потреба у творчому самовираженні і самореалізації
Аби дізнатися, чи готові батьки зрозуміти, прийняти і допомогти своїй дитині, вони можуть поставити собі кілька запитань: 1. Я подарувала життя своїй дитині чи я подарувала життя своєї дитини собі? 2. Я хочу, аби моя дитина (доросла дитина) стала відповідальною і самостійною. 3. Я справді поважаю свою дитину і вважаю, що вона здатна впоратися з усіма своїми проблемами. 4. Я готовий прийняти право своєї дитини на помилки і не осуджувати її. 5. Я хочу, аби моя дитина була щаслива, навіть якщо це не відповідає моїм уявленням про щастя. Що допоможе батькам подолати цей кризовий період із мінімальними душевними втратами? • Знання того, що криза неуникна, і ваше завдання — допомогти стати дорослим; • розуміння того, що ваша дитина і далі любить і поважає вас, але не може виявити цього просто зараз, адже спочатку їй необхідно зруйнувати ваш батьківський авторитет; • усвідомлення того, що ваша дитина виросла, і ви вже не зможете її контролювати, як раніше, вирішувати за неї, час усе робити самому; • прийняття того, що вона може здатися комусь поганою, негарною й неуспішною, але ваша підтримка і ненав'язливе співчуття можуть творити дива; • віра в те, що криза мине. Чим батьки можуть допомогти своєму підлітку: • і далі любити його; • вірити, що той упорається з усім; • не «качати права» через дрібниці, дати шанс помилятися і наполягати на своєму; • ставитися до нього і його світу з повагою, навіть якщо він сам і його світ вам аж ніяк не симпатичні; • бути близько, аби підтримати, коли попросять; • попри бурхливі почуття, залишатися у добрих стосунках, виявляти тепло і прийняття.
І взагалі, якщо ваша дитина все ж увійшла у цей такий важкий і кризовий період, значить, вона розвивається правильно, а ви — чудові батьки, які зробили все це можливим. Привітайте себе і сконцентруйтеся на власному житті. Вам буде легше дозволити підлітку відокремитись, якщо у вас самих відбуватиметься щось співмірне за важливістю та інтересом. Адже ваша дитина — уже майже не дитина, а дорослий, і незабаром вам доведеться з ним познайомитися.
Бажаю вам безумовної любові і злагоди в родині! |
Підліток — істота нестерпна. Причому не тільки для інших, але й для себе самого. У психології цей вік не дарма називають «кризовим». Криза означає, що щось старе має піти, а нове — з'явитись. І підліток переживає труднощі цих змін, аби виконати низку надважливих для всього його подальшого життя психологічних завдань: