КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ «НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС № 104» «СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА – ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК)» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
 
ЛАСКАВО ПРОСИМО!

Сторінка психолога

 

 

 

 

 

 

 

 

Підліток — істота нестерпна. Причому не тільки для інших, але й для себе самого. У психології цей вік не дар­ма називають «кризовим». Криза означає, що щось старе має піти, а нове — з'явитись. І підліток переживає труднощі цих змін, аби виконати низку надважливих для всьо­го його подальшого життя психологічних завдань:

1.   Відокремитися від батьків.

2.     Усвідомити себе і свою стать. Зрозумі­ти, хто ти є, яка ти людина.

3.   Відкрити для себе світ інших людей.

Виконання цих завдань неможливе без:

•      заперечення всього, що пропонують дорослі — інакше не зрозумієш власних від­повідей, рішень, смислів;

•      намагань вирішувати щось самому, навіть якщо дорослі вже підказали наймудрі-ший із можливих виборів;

•        пошуків себе і «влипання» у різно­манітні історії, аби перевірити, наскільки ти сильний, здібний і стійкий;

•      детального вивчення своєї зовнішності, розуміння того, що краса чи привабливіть значно збільшують шанси бути прийнятим і коханим;

•      активних контактів із протилежною статтю, вивчення світу різноманітними спо­собами;

•      тісного спілкування з однолітками, розуміння, що ти не один, і в інших — ТІ ж проблеми.

 

Мені здається, що дорослі значно кра­ще розуміли б своїх «кризових» дітей, якби знали, що виконання цих важливих психо­логічних завдань неминуче супроводжують сильні почуття. Перш за все:

1.      Агресія.

2.      Страх.

3.      Сором.

4.      Тривога.

Розглянемо основні проблеми підлітка:

1. Потреба в увазі і підтримці без осуду й оцінок, тобто безоціночна теплота, прий­няття і мудрість дорослих.

  2.       Потреба у чітких (але не тісних) пра­вилах і кордонах, які мають утримувати дорослі.

3.       Потреба в розвитку і навчанні через життєву практику.

4.       Потреба у цікавих життєвих подіях.

5. Потреба у задоволенні — підліток ви­вчає себе, свої почуття і враження, прагне до чуттєвого збагачення.

6.       Потреба у повазі і визнанні — коли людина отримує їх, у неї виробляється міц­на впевненість у собі як у цінній особис­тості, і це стає основою успіху в усіх сферах життя.

7.       Потреба у спілкуванні і прийнятті од­нолітками .

8.       Потреба у вмінні впевнено відстоювати свої переконанні

9.       Потреба у творчому самовиражен­ні і самореалізації

 

Аби дізнатися, чи готові батьки зрозумі­ти, прийняти і допомогти своїй дитині, вони можуть поставити собі кілька запитань:

1.     Я подарувала життя своїй дитині чи я подарувала життя своєї дитини собі?

2.     Я хочу, аби моя дитина (доросла ди­тина) стала відповідальною і самостійною.

3.     Я справді поважаю свою дитину і вва­жаю, що вона здатна впоратися з усіма свої­ми проблемами.

4.  Я готовий прийняти право своєї ди­тини на помилки і не осуджувати її.

5.     Я хочу, аби моя дитина була щаслива, навіть якщо це не відповідає моїм уявленням про щастя.

Що допоможе батькам подолати цей кри­зовий період із мінімальними душевними втратами?

•      Знання того, що криза неуникна, і ва­ше завдання — допомогти стати дорослим;

•      розуміння того, що ваша дитина і далі любить і поважає вас, але не може виявити цього просто зараз, адже спочатку їй необ­хідно зруйнувати ваш батьківський автори­тет;

•      усвідомлення того, що ваша дитина ви­росла, і ви вже не зможете її контролювати, як раніше, вирішувати за неї, час усе робити самому;

•      прийняття того, що вона може здатися комусь поганою, негарною й неуспішною, але ваша підтримка і ненав'язливе співчуття можуть творити дива;

•      віра в те, що криза мине.

Чим батьки можуть допомогти своєму під­літку:

•      і далі любити його;

•      вірити, що той упорається з усім;

•      не «качати права» через дрібниці, дати шанс помилятися і наполягати на своєму;

•      ставитися до нього і його світу з по­вагою, навіть якщо він сам і його світ вам аж ніяк не симпатичні;

•      бути близько, аби підтримати, коли попросять;

•      попри бурхливі почуття, залишатися у добрих стосунках, виявляти тепло і прий­няття.

 

І взагалі, якщо ваша дитина все ж увійшла у цей такий важкий і кризовий період, зна­чить, вона розвивається правильно, а ви — чудові батьки, які зробили все це можливим. Привітайте себе і сконцентруйтеся на влас­ному житті. Вам буде легше дозволити під­літку відокремитись, якщо у вас самих відбу­ватиметься щось співмірне за важливістю та інтересом. Адже ваша дитина — уже майже не дитина, а дорослий, і незабаром вам до­ведеться з ним познайомитися.

 

Бажаю вам безумовної любові і злагоди в родині!

Підліток — істота нестерпна. Причому не тільки для інших, але й для себе самого. У психології цей вік не дар­ма називають «кризовим». Криза означає, що щось старе має піти, а нове — з'явитись. І підліток переживає труднощі цих змін, аби виконати низку надважливих для всьо­го його подальшого життя психологічних завдань:

1.   Відокремитися від батьків.

2.     Усвідомити себе і свою стать. Зрозумі­ти, хто ти є, яка ти людина.

3.   Відкрити для себе світ інших людей.

Виконання цих завдань неможливе без:

•      заперечення всього, що пропонують дорослі — інакше не зрозумієш власних від­повідей, рішень, смислів;

•      намагань вирішувати щось самому, навіть якщо дорослі вже підказали наймудрі-ший із можливих виборів;

•        пошуків себе і «влипання» у різно­манітні історії, аби перевірити, наскільки ти сильний, здібний і стійкий;

•      детального вивчення своєї зовнішності, розуміння того, що краса чи привабливіть значно збільшують шанси бути прийнятим і коханим;

•      активних контактів із протилежною статтю, вивчення світу різноманітними спо­собами;

•      тісного спілкування з однолітками, розуміння, що ти не один, і в інших — ТІ ж проблеми.

 

Мені здається, що дорослі значно кра­ще розуміли б своїх «кризових» дітей, якби знали, що виконання цих важливих психо­логічних завдань неминуче супроводжують сильні почуття. Перш за все:

1.          Агресія.

2.      Страх.

3.      Сором.

4.      Тривога.

Розглянемо основні проблеми підлітка:

1. Потреба в увазі і підтримці без осуду й оцінок, тобто безоціночна теплота, прий­няття і мудрість дорослих.

  2.       Потреба у чітких (але не тісних) пра­вилах і кордонах, які мають утримувати дорослі.

3.       Потреба в розвитку і навчанні через життєву практику.

4.       Потреба у цікавих життєвих подіях.

5. Потреба у задоволенні — підліток ви­вчає себе, свої почуття і враження, прагне до чуттєвого збагачення.

6.       Потреба у повазі і визнанні — коли людина отримує їх, у неї виробляється міц­на впевненість у собі як у цінній особис­тості, і це стає основою успіху в усіх сферах життя.

7.       Потреба у спілкуванні і прийнятті од­нолітками .

8.       Потреба у вмінні впевнено відстоювати свої переконанні

9.       Потреба у творчому самовиражен­ні і самореалізації

 

Аби дізнатися, чи готові батьки зрозумі­ти, прийняти і допомогти своїй дитині, вони можуть поставити собі кілька запитань:

1.     Я подарувала життя своїй дитині чи я подарувала життя своєї дитини собі?

2.     Я хочу, аби моя дитина (доросла ди­тина) стала відповідальною і самостійною.

3.     Я справді поважаю свою дитину і вва­жаю, що вона здатна впоратися з усіма свої­ми проблемами.

4.  Я готовий прийняти право своєї ди­тини на помилки і не осуджувати її.

5.     Я хочу, аби моя дитина була щаслива, навіть якщо це не відповідає моїм уявленням про щастя.

Що допоможе батькам подолати цей кри­зовий період із мінімальними душевними втратами?

•      Знання того, що криза неуникна, і ва­ше завдання — допомогти стати дорослим;

•      розуміння того, що ваша дитина і далі любить і поважає вас, але не може виявити цього просто зараз, адже спочатку їй необ­хідно зруйнувати ваш батьківський автори­тет;

•      усвідомлення того, що ваша дитина ви­росла, і ви вже не зможете її контролювати, як раніше, вирішувати за неї, час усе робити самому;

•      прийняття того, що вона може здатися комусь поганою, негарною й неуспішною, але ваша підтримка і ненав'язливе співчуття можуть творити дива;

•      віра в те, що криза мине.

Чим батьки можуть допомогти своєму під­літку:

•      і далі любити його;

•      вірити, що той упорається з усім;

•      не «качати права» через дрібниці, дати шанс помилятися і наполягати на своєму;

•      ставитися до нього і його світу з по­вагою, навіть якщо він сам і його світ вам аж ніяк не симпатичні;

•      бути близько, аби підтримати, коли попросять;

•      попри бурхливі почуття, залишатися у добрих стосунках, виявляти тепло і прий­няття.

 

І взагалі, якщо ваша дитина все ж увійшла у цей такий важкий і кризовий період, зна­чить, вона розвивається правильно, а ви — чудові батьки, які зробили все це можливим. Привітайте себе і сконцентруйтеся на влас­ному житті. Вам буде легше дозволити під­літку відокремитись, якщо у вас самих відбу­ватиметься щось співмірне за важливістю та інтересом. Адже ваша дитина — уже майже не дитина, а дорослий, і незабаром вам до­ведеться з ним познайомитися.

 

Бажаю вам безумовної любові і злагоди в родині!