КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ «НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС № 104» «СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА – ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК)» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
 
ЛАСКАВО ПРОСИМО!

Хлопчик – Зірка

Хлопчик – Зірка

                 

(За мотивами однойменної казки О. Вайльда )

     Дійові особи :

1.  Лісоруб 1 .

2.    Лісоруб 2 .

 3.   Дружина Лісоруба 2 .

 4.  Хлопчик – Зірка – дитина , яку знайшли Лісоруби .

 5.   Дочка лісоруба 2 .

  6.  Дівчина 1.

  7.   Дівчина 2 .

  8.  Жебрачка – матір Хлопчика – Зірки .

  9.  Жебрак – батько Хлопчика – Зірки .

   10.  Чаклун .

    11. Вартовий 1 .

    12. Вартовий 2 .

    13.   Лицар .

    14.  Вельможна дама 1 .

    15. Вельможна дама 2 .

    16. Білочка .

    17.  Зайчиха .

    18.  Ватага хлопців .

    19. Автор .              

 

 

                                        Дія 1

Автор . У світі багато зворушливих історій про материнську любов , материнське серце , яке готове вибачити найважчі образи заради щастя своєї дитини . Казка О. Вайльда вкотре доводить , що справжня любов може творити дива .

(Зима. Лісова галявина. На сцену виходять двоє Лісорубів. )

Лісоруб 1. Ну і холод! Нема де й погрітися ! Життя , друже, гарне тільки для багатих ,а не для таких , як ми з тобою.

Лісоруб 2. То правда! Одним дано багато , а іншим майже нічого. Несправедливість панує в світі і радощі вона дарує небагатьом ,зате горе вділяє щедрою рукою.

( З неба впала яскрава зірка )

Лісоруб 2. Ого! Дивись, то неабиякий шмат золота ,треба його знайти!

( Лісоруби знаходять немовля)

Лісоруб 1. Оце такий кінець нашим великим сподіванням . Немає нам із тобою щастя, бо хіба принесе щастя бідному чоловікові дитина? Покиньмо його краще тут і ходімо своєю дорогою , адже ми люди бідні , дітей у нас і своїх досить , і не можемо ми відривати їм кусень хліба від рота , щоб дати чужому.

Лісоруб 2. Ні, то було б лихе діло – залишити дитину , щоб вона замерзла тут на снігу , і хоч я бідар , як і ти , і ротів у мене своїх повно вдома , і в горшках порожньо, я все ж візьму його до себе,- якось виглядимо з дружиною.

Лісоруб 1. Ти взяв собі дитину , то віддай мені плаща , адже треба поділитися тим , що вдвох знайшли.

Лісоруб 2. Ні, не дам , бо цей плащ не твій і не мій, а цієї дитини.

                                                           Дія 2

  (Хата Лісоруба. Дружина порається біля кухні. Відкриває двері Лісоруб 2 , але до хати не заходить.)

Лісоруб 2. Я знайшов щось у лісі і приніс тобі , щоб ти подбала про нього.

Дружина. Що ж це таке ? Покажи хутчій , бо хата у нас гола , і нам стільки всього треба.

( Лісоруб розгортає плащ. Чується плач немовляти .)

Дружина. Ох, чоловіче добрий ! Та хіба в нас своїх дітей мало , що ти надумав принести до хати ще одне немовля ? А , може, воно принесе нам нещастя ? Та як же нам його виглядіти ?

Лісоруб 2. Це ж не звичайне дитя , а Дитя- Зірка !

Дружина. Своїм дітям он не вистачає хліба , а ти хочеш годувати ще й чуже? Хто нас годуватиме ?  ( Пауза . ) Може ти зачиниш двері ? Вітер завіває аж у хату ,і я вже змерзла.

Лісоруб 2. А хіба не вічний холод у тій хаті , де люди з кам’яними серцями ?

           ( Дружина обережно бере на руки дитину … )

                                                                Дія 3

          ( Галявина , залита сонцем. Дівчинка 1 малює. Дівчинка 2 плете вінок із польових квітів .)

Дівчинка 2. Яка краса ! Очей не відірвеш ! І як це все тобі вдається, так змалювати ліс густий і річку , що мов та гадюка в’ється ?

Дівчинка 1. Це, подруго, заслуга не моя. Малюю те , що бачу навкруги. І цю красу дарує нам весна , я лише виводжу це слухняно пензлем.

Дівчинка 2. Поглянь, хтось наближається сюди !

Дівчинка 1. Це Хлопчик – Зірка і його ватага .

Дівчинка 2. Я чула , як він вихвалявся , що зруйнував не одне пташине гніздо , ще й виколов кротові очі !

Дівчинка 1. Кажуть, що у нього кам’яне серце, яке не знає ні любові , ні співчуття !

               (Хлопчик – Зірка з ватагою хлопчаків наближається до Дівчат. Зупиняється недалеко від них . )

Хлопчик – Зірка . Стривайте , хлопці , зараз пожартуєм !

( До Дівчинки 1) Гей ,ти ! Що ти там ховаєш за спиною ?

Дівчинка 1. Не займай! Облиш!

Хлопчик – Зірка. Відійди ! ( Відштовхує Дівчинку 1 ,забирає в неї малюнок.) Який потворний ліс ! Хто вчив тебе так малювати? Забирайся геть ! Ми з хлопцями тут будем розважатись !

Дівчинка 2. Ходімо ,подруго, не будем сперечатись !

        ( Дівчатка залишають сцену. Хлопчик – Зірка починає співати свою пісню.)

Син Ранкової Зорі

(сл. Процайло Н., муз. Демків М.)

   Усі мені коритись  мусять ,

    Бо незвичайний хлопець я.

     В дарунок я отримав вроду ,

      Мене веде моя Зоря .

 

       Не син простої я жебрачки ,

       Таких , як ви хоч став гати .

       Я син ,так син ,затям собі,

   Ранкової Зорі .

            

          Холодним сріблом сяють шати .

          Хто зможе з нею порівнятись ! ?

           Найкраща з – поміж всіх жінок ,

           Легкий , граційний кожен крок .

 

             Спішить до мене рідна матір ,

         Щоб сина свого віднайти .

         Побачиш скоро це і ти :

         Я – син Ранкової Зорі ! *  

Хлопчик – Зірка . Не можу дочекатися, коли нарешті зустріну свою матір ! Ось побачите , яка вона гарна !    

див. Додаток                                           

 

                                               Дія 4

        ( Бідна жебрачка сідає на камінь недалеко від хлопців , щоб відпочити .)

Хлопчик – Зірка. Гляньте ! Он під тим гарним зеленим каштаном сидить брудна старчиха . Ходімо проженемо її звідси , бо вона така відразлива , що на неї гидко дивитися .

        ( Хлопчик – Зірка разом з іншими починає кидати в бідну жінку камінням .На сцені з’являється Лісоруб 2 та його  Дружина .)

Лісоруб 2. Що ти робиш ? Зупинись ! У тебе й справді кам’яне серце , і не маєш ти милосердя . Що поганого заподіяла тобі ця жінка ,що ти знущаєшся з неї ?

Хлопчик – Зірка. А тих то такий , щоб питати мене , чого я так роблю? Я тобі не син і не повинен коритися тобі !

Лісоруб 2. Це правда , що ти не син мені , але ж я тебе пожалів , коли знайшов у лісі .

Дружина Лісоруба. Ми ж не вчинили з тобою так , як ти чиниш з тими, що зостались самі на світі , мов та билинка в полі і ні до кого їм прихилитися . Чому ж ти такий жорстокий із тими , що потребують співчуття ?

Хлопчик – Зірка. То й залишайтесь з нею !

                    ( Залишає сцену разом з іншими хлопцями . )

Жінка – жебрачка. Чи правду ти казав , що знайшов цього хлопця лісі ? І відтоді минуло десять років ,чи не так ?

Лісоруб 2. Так , я знайшов його в лісі , і це справді  було десять років тому.

Жінка – Жебрачка. А які речі були при ньому тоді , як ти його знайшов ? Чи не було в нього часом на шиї бурштинового намиста ? І чи не був він закутаний у золотий плащ із вигаптуваними по ньому зірками ?

Лісоруб 2. Дружина. ( Разом.) Саме так .

Жінка – Жебрачка. Це він ,мій синочок , якого я загубила в лісі . Благаю вас , покличте його , будь ласка , бо я обійшла весь світ , шукаючи його !

 ( Лісоруб з Дружиною виходять . На сцену вбігає радісний Хлопчик – Зірка.)

Хлопчик – Зірка. Ну, а де ж моя мати ? Я тут не бачу нікого , крім цієї бридкої старчихи !

Жінка – Жебрачка. Я – твоя мати.

Хлопчик – Зірка. Ти збожеволіла ! Як ти можеш казати таке ? Ніякий я тобі не син , ти бридка старчиха в лахмітті ! Втікай звідси , щоб я не бачив більше твого бридкого обличчя !

Жінка – Жебрачка. Не кажи так , адже ти й справді мій синочок , якого я народила в лісі ! ( Падає на коліна .) Грабіжники викрали тебе в мене й кинули на сніг , щоб ти замерз . Багато років минуло з того дня , але я тебе зразу впізнала . Ходімо зі мною , бо я шукаючи тебе обійшла весь світ . Ходімо зі мною , мій сину , бо я потребую твоєї любові .

Хлопчик – Зірка . Якщо це правда , що ти моя мати , то краще б ти не приходила сюди й не ганьбила мене , адже я гадав , що моєю матір’ю була Зірка,  а не якась старчиха . Тому забирайся звідси геть , щоб я тебе не бачив !

Жінка – Жебрачка. Невже ти не поцілуєш мене на прощання ? Я ж стільки натерпілася мук , доки відшукала тебе ?!

Хлопчик – Зірка. Нізащо ! Я швидше поцілую гадюку чи жабу – ропуху, ніж тебе!

                         (Засмучена Жінка залишає сцену. Виходять діти. )

Дівчинка 1. Він зрікся рідної матері!

Дівчинка 2. Та ти ж бридкий , як ропуха і відразлий , як гадюка !

Хлопчик. Тікай звідси геть , бо нам гидко гратися разом з такою потворою , як ти

                         ( Усі , крім Хлопчика – Зірки , залишають сцену . )

                                                             Дія 5

Хлопчик – Зірка. (Витягує люстерко , розглядає своє обличчя . На обличчі потворна маска .) Це,певно, така кара за мій гріх . Я зрікся рідної матері і прогнав її геть .

                         ( На сцену виходить  Дочка Лісоруба 2 .)

Дочка Лісоруба 2. Чи ж то найбільше горе втратити свою вроду ? Все одно залишайся з нами , і я ніколи не дражнитиму тебе .

Хлопчик – Зірка. Ти завжди була доброю до мене . Навіть тоді , коли я насміхався з тебе . Вибач мені , будь ласка !

Дочка Лісоруба 2. Я добре знаю , що краса – не найважливіша . Знаю також , що в твоєму серці є місце для добра. Я вірю в це .

Хлопчик – Зірка . Я посоромився матері і вчинив жорстоко з нею . Я мушу йти звідси і блукати доти , доки знайду свою матір і виблагаю в неї пробачення.

Дочка Лісоруба 2. Що ж , нехай щастить ! Ти й справді мусиш відшукати  свою матір .

                          ( Хлопчик – Зірка і Дочка Лісоруба  залишають сцену .)

Автор. Довго довелося Хлопчику – Зірці шукати свою матір . Обійшов він цілий світ, перейшов багато випробувань , подолав багато труднощів . Його серце навчилось розрізняти добро  й зло , навчилося любити й співчувати . Але люди боялися його потворного вигляду і гонили  його від себе .

                        ( Галявина . Білочка збирає у кошик горішки і розглядає їх . З’являється Хлопчик – Зірка . Білочка хоче втікати .)

Хлопчик – Зірка . Білочко , не лякайся ! Я не зроблю тобі шкоди .

Білочка . ( Сердито . ) Чого тобі треба ? Кажи швидше і йди звідси !

Хлопчик – Зірка . Я піду , тільки скажи , будь ласка , де моя мама ? Чи не знаєш , де я маю її шукати ?

 

Білочка . Ти вбив мою матір ! А тепер шукаєш свою , щоб і її вбити ? Я одразу впізнала тебе , хоч  ти не такий гарний , як раніше . Тепер твоє обличчя так ж потворне , як і душа . Забирайся звідси , я нічого тобі не скажу !

                         ( Герої покидають сцену . Виходить Автор . )

Автор . Три роки блукав Хлопчик – Зірка по світу і ніде ніколи не зустрічав ні любові , ні доброзичливості , ані милосердя . Весь світ повівся з ним так само жорстоко , як він чинив у дні своєї гордині .

                                                       Дія 6

  ( Видніється місто . Брама , що веде в місто , охороняється  вартою . До вартових підходить Хлопчик – Зірка .)

Вартовий 1. Що тобі треба в нашому місті ?

Хлопчик – Зірка . Я шукаю свою матір . Благаю вас , пустіть мене до міста , бо , може , вона саме тут .

Вартовий 2 . Слово честі , твоя мати не дуже зрадіє , коли побачить тебе , адже ти гидкі ший від ропухи з болота чи гадюки , що повзає в баговинні . Йди геть звідси ! Твоєї матері нема в нашому місті !

Вартовий 1. А хто твоя мати ?

Хлопчик – Зірка . Моя мати так само , як і я , просить хліба , а я завдав їй страшної образи , тож благаю вас : пустіть мене , щоб я міг випросити в неї пробачення, якщо вона живе в цьому місті .

Вартовий 2. Ні, тобі сюди не можна , забирайся геть !

(На сцену виходить Лицар . )

Лицар . Що це за хлопчина ? Звідки він тут взявся ?

Вартовий 1. То якийсь жебрак ,син простої жебрачки . Ми прогнали його геть .

Лицар . Дарма . Ми могли б продати таку потвору в рабство , і ціна за нього буде така : вартість келиха солодкого вина . Тільки , де ж знайти покупця ?

                            (З’являється Чаклун . )

Чаклун . Я заплачу за нього цю ціну .(Забирає хлопця . )

Лицар . То й добре , забирай хлопчину .

                                          Дія 7

( Чаклун приводить за руку Хлопчика – Зірку .У Хлопчика зав’язані очі. Чаклун розв’язує очі і наказує йому сісти .)

Чаклун . Слухай мене уважно . У тім лісі , що неподалік від брами цього міста Гаурів , сховано три золоті монети : з білого золота , з жовтого і з червоного золота .   Сьогодні ти мусиш принести мені монету з білого золота , а коли не принесеш , одержиш сто канчуків по спині . І поспішай якнайшвидше , а ввечері  я чекатиму на тебе біля хвіртки мого саду . Гляди ж , принеси біле золото , а то погано   тобі буде , бо ти – мій раб .

               ( Чаклун і хлопчик залишають сцену . Чути крик , благання про допомогу.  )

Зайчиха . Допоможіть !

Хлопчик – Зірка . (Кидається до Зайчихи , намагається звільнити його .) Що з тобою трапилося ?

Зайчиха . З необережності я потрапила в пастку мисливця . Якщо не виберусь звідси: прощавай свобода і життя ! ( Плаче . ) А як же мої діти !?

Хлопчик – Зірка . Не плач  , не журися ! Сам я всього – на всього раб , але тобі я подарую волю .( Допомагає Зайчику вибратися з пастки .)

Зайчиха . Ти й справді подарував   мені волю , а чим я можу тобі віддячити ?

Хлопчик – Зірка . Я шукаю монету з білого золота , але ніде не можу її знайти , і коли я не принесу її моєму господарю , він мене покарає .

Зайчиха . Іди за мною – і я заведу тебе туди , куди тобі треба , бо я знаю , де знаходиться ця монета .

   ( Зайчик приводить його до дерева , в дуплі якого вони знаходять монету .)

Хлопчик – Зірка . За послугу , яку я тобі зробив , ти мені віддячила у багато разів більше , і за мою доброту відплатила мені сторицею .

Зайчиха. Ні , як ти вчинив зі мною , так я вчинила з тобою . Прощавай , друже , мені час додому !

Хлопчик – Зірка . Прощавай !

( На сцені з’являється Жебрак . )

Жебрак . Дай мені монетку , а то я помру з голоду . Мене вигнали з міста , і ніхто не змилується наді мною .

Хлопчик – Зірка . Як жаль ! У мене тільки одна монета в гаманці , і коли я не принесу її моєму господареві , він мене покарає , бо я його раб .

Жебрак . Я голодний ! Змилуйся наді мною !

Хлопчик – Зірка . Що ж , якщо це тобі допоможе , хай буде по – твоєму . Бери …

Автор . Ще двічі посилав Чаклун Хлопчика – Зірку за монетами . Двічі Зайчиха допомагала йому . Двічі віддавав він монету Жебракові . Щоразу Чаклун жорстоко карав Хлопчика – Зірку , коли він приходив з пустими руками . Коли Хлопчик – Зірка віддав жебракові монету з червоного золота , сталося чудо .

Його обличчя стало таким же гарним , як було раніше .

( На сцену виходять Вельможні дами , Лицар . )

Вельможна дама 1 . Ти наш володар , на якого ми давно чекали , і син нашого короля .  Вродливий Хлопчик – Зірка , якого чекало наше королівство .

Хлопчик – Зірка . Я не королівський син , а син бідної жебрачки . І як ви можете казати , що я вродливий , коли на мене гидко дивитися ?

Вельможна дама 2 . Чому наш повелитель не вірить , що він гарний ? ( Виймає люстерко і подає Хлопчику – Зірці . ) Погляньте і переконайтеся самі .

Лицар . Було давнє пророцтво , що цього дня прийде до нас той , хто достойний володарювати над нами .

Вельможна дама 1 . Тож нехай володар наш візьме цю корону і скіпетр і стане нашим королем , справедливим і милосердним .

Хлопчик – Зірка . Я не гідний бути вашим королем , бо я зрікся своєї матері . Доти я не матиму спокою , доки не знайду її і не випрошу в неї пробачення . Тож відпустіть мене , бо я мушу йти далі . Не потрібні мені корона і скіпетр .

 ( На сцені з’являються Жебрачка і Жебрак . Хлопчик – Зірка підбігає до них і падає на коліна .)

Хлопчик – Зірка . Мамо ,мамочко ! Я зрікся тебе , бо не знав , що таке справжня любов . Я відштовхнув тебе , бо моє серце не знало співчуття ! Пробач мені …

Жінка – Жебрачка . (Скидає плащ , а під ним розкішне плаття . ) Встань , сину , немає такої матері , яка б залишилася глухою до благань власної дитини . Я давно вже вибачила тебе . Ти виявив справжню мужність , допомагаючи Жебракові . Насправді це був твій батько . Ти гідно витримав усі випробування, тому заслуговуєш стати нашим спадкоємцем  . Сину мій , ти станеш королем .

Автор . І став Хлопчик – Зірка правити містом , що стояло над річкою . І був він милосердний і справедливий до всіх . Він прогнав геть лихого Чаклуна , а Лісорубові та його Дружині послав багато дорогих подарунків , дітей їхніх зробив вельможами . Нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з тваринами й птахами . Вчив усіх любові , добра та милосердя . Голодним він роздавав хліб,  а голим – одяг , і в його державі панували мир і достаток .

( Усі актори виходять на сцену . )

 

Подобається