КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ «НАВЧАЛЬНО - ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС № 104» «СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА – ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК)» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
 
ЛАСКАВО ПРОСИМО!

Дванадцять місяців

Дванадцять  місяців

( За мотивами однойменної казки С. Маршака . )

Дійові особи :

1 . Королева

2. Професор

3. Канцлер

4. Глашатай 1

5. Глашатай 2

6. Дочка

7. Мачуха

8. Пасербиця

9. Місяці

10. Посол Західної держави

11. Придворна дама

12. Принцеса 1

13.  Принцеса 2

14. Садівник

Дія 1

( Класна кімната Королеви . Королева сидить за партою , пише . Професор диктує королеві диктант . ) Королева . Терпіти не можу писати !

 (Роздивляється свої руки . ) Всі пальці в чорнилі !

 

 

 

 

Професор . Ваша правда , ( сумно) це дуже неприємна справа . Але наважуся попросити вас написати ще чотири рядочки .

Королева . Ну , добре ! Диктуйте .

Професор . Травичка зеленіє,

                       Сонечко блищить ,

                        Ластівка з весною

                        В гості до нас летить !

Королева . Я напишу тільки «Травичка зеленіє»(Пише . ) Травичка зене …

                ( До кімнати заходить Канцлер .)

Канцлер . Доброго ранку , Ваша величносте ! Насмілюся попросити вас одне розпорядження і три накази .

Королева . Знову писати ?( До Профессора . ) Тоді я не буду дописувати «Травичка зеленіє» ( Підписує папери . )

  Канцлер . Дякую вам , ваша величносте . А тепер дозволю собі попросити вас підписати одне прохання .

Королева . Що знову ? Знову писати ! ?

Канцлер . Одне з двох слів , ваша величносте : або  «стратити» ,   або  «помилувати » .                                             

Королева . ( Рахує на пальцях . ) По-ми – лу-ва-ти , стра – ти – ти . Краще напишу стратити : там менше букв .(Підписує документ . )

            ( Канцлер шанобливо схиляє голову перед королевою і виходить . )

Професор . Нічого не скажеш , менше букв !

Королева . Про що це ви ?

Професор .  Ах ! Ваша величносте , що ж ви написали ?!

Королева . Ви , звичайно , побачили знову якусь помилку !  Невже треба писати « зтратити» ?

Професор . Ні , це слово ви написали правильно і все – таки зробили серйозну помилку .

Королева . Яку ж ?

Професор . Ваша величносте , ви вирішили долю людини , навіть не задумуючись !

Королева . Ну ось іще ! Я ж не можу думати і писати одночасно !

Професор . І не треба ! Спочатку треба подумати , а вже потім писати .

Королева . Якби я вас слухала , то тільки б те й робила , що думала , думала і , напевне , зійшла би з розуму або придумала б хтозна – що . Але , на щастя , я вас не слухаю . (Пауза . ) Ну , що там у вас далі ?

Професор. Насмілюся запитати , ваша величносте, скільки буде сім на вісім?

Королева . Не пам’ятаю щось … Це мене ніколи не цікавило. А вас , Професоре?

Професор . Звичайно , цікавило , ваша величносте !

Королева . Ну , гаразд ! На сьогодні досить , ваш урок закінчився . Перед Новим роком у мене безліч важливих справ .

Професор . Як накажете , ваша величносте . ( Збирає свої книжки . )

Королева . Як добре бути Королевою , а не простою школяркою . Всі тебе слухають , навіть твій вчитель . Скажіть , а що б ви зробили з іншою ученицею , якби вона відмовилася відповідати , скільки буде сім на вісім ?

Професор . Не смію , ваша величносте .

Королева . Нічого , я дозволяю .

Професор . Поставив би в кут .

Королева . А який ? В той чи цей ?

Професор . Це не має значення , ваша величносте !

Королева . Ви дуже сувора людина . Щоб я не написала чи зробила , ви завжди незадоволені . А я люблю , коли зі мною погоджуються !

Професор . Ваша величносте , я більше ніколи не буду з вами сперечатися !

Королева . Тоді давайте продовжимо урок . Спитайте мене про щось .

Професор . Скільки буде шість  помножити на шість , ваша величносте ?

Королева . Одинадцять .

Професор . ( Зітхає . ) Правильно . А скільки буде …

Королева . Скільки та скільки! Який ви допитливий! Все питаєте та питаєте! Краще самі щось розкажіть цікаве!

Професор . А що ж вас цікавить?

Королева . Розкажіть щось цікаве про Новий рік .

Професор . Рік , ваша величносте , складається з 12 місяців .

Королева . Справді ?

Професор . Саме так , ваша величносте . І кожен місяць має своє ім’я : січень, лютий , березень , квітень , травень , червень , липень , серпень , вересень , жовтень , листопад і грудень .

Королева . Подумати тільки! Яка у вас чудова пам'ять!

Професор . Дякую . Усі місяці йдуть один за одним . Ніколи ще не бувало такого, щоб лютий прийшов раніше від січня ,а вересень раніше від серпня . Та це й не потрібно . Адже кожен місяць приносить нам свої подарунки і розваги : зимові місяці – Новий рік , катання на ковзанах і санчатах , березень – приліт перших птахів , а в квітні розквітають перші підсніжники …

Королева . От я і хочу , щоб зараз був квітень !

Професор . Даруйте ,ваша величносте , але це неможливо .

Королева . Та як ви смієте мені заперечувати ?!

Професор . Це не я . Вам заперечує наука і природа . До того ж до квітня в залишилося зовсім недовго : 3 місяці , або 90 днів .

Королева . ( Розгнівано . ) 90 днів?! Та я не можу чекати і трьох днів !

 ( Пауза . ) Завтра в палаці новорічний прийом , і я хочу , щоб на столі були підсніжники !

Професор . Але ж закони природи …

Королева . Я видам новий закон природи ! ( До Професора . ) Сідайте за парту , пишіть :

         « Травичка зеленіє і сонечко блищить , а в наших королівських лісах розквітають весняні квіти . Тому наказую принести в палац  до Нового року кошик підсніжників . ( Пауза . ) Того , хто виконає мою волю , ми нагородимо по- королівськи  . Ми дамо йому стільки золота , скільки вміститься у його кошик, дозволимо йому брати участь у королівському катанні на санчатах і подаруємо шубу». Дайте я підпишу . ( Підписує , махає листком у повітрі , щоб висохло чорнило . ) Ей , Канцлере !

( Заходить Канцлер . )

Королева . Ставте печатку і потурбуйтеся , щоб усі в місті знали про мій наказ !

   ( Канцлер бере папір , кланяється і йде . На сцену виходять 2 Глашатаї . )

       Глашатай 1. На свято новорічне

                              Ми видали наказ :

                               Нехай цвітуть сьогодні

                               Підсніжники у нас .

     Глашатай 2. Травичка зеленіє

                             І сонечко блищить ,

                             А ластівка з весною

                             У гості вже летить .

     Глашатай 1. Хто заперечить сміє ,

                            Що ластівка летить ,

                             Трава що зеленіє

                              І сонечко блищить ?!

   Глашатай 2. В лісах цвіте підсніжник

                           Завірюха не мете !

                           І той із вас злочинець ,

                           Хто скаже : « Не цвіте !»

   Глашатай 1.Струмки біжать в долину ,

                          Прийшов зимі кінець !

                          Ви квіти цілий кошик

                          Приносьте у палац !

   Глашатай 2. Нарвіть до сходу сонця

                           Підсніжників простих !

                           За це вам подарують

                           Аж кошик золотих !

  Глашатай 1. Ходімо швидше , бо таки холодно !

  Глашатай 2. Бр – р – р… ( Виходять . )

Дія 2

  ( Мачуха і Дочка сидять біля печі . Мачуха щось вимішує в горщику , а Дочка перебирає кошики . )

Дочка . А що , мамо , у цей кошик багато золота увійде ?

Мачуха . Чимало .

Дочка . А на шубу вистачить ?

Мачуха . І на шубу ,і на посаг вистачить .

Дочка . А в цей ?

Мачуха . О – о ! У цей кошик увійде стільки золота , що вистачить і на будинок кам’яний , і на коня з вуздечкою , і на баранця з овечкою .

Дочка . А у цей ?

Мачуха . Ой , тут і балакати нема про що ! На золоті Їсти – пити будеш , у золото одягнешся і взуєшся .

Дочка . От із цим кошиком я до лісу по підсніжники й піду !

Мачуха . Та ти що , дитино , я тебе й за поріг не випущу , заметіль он яка  надворі .

Дочка . Еге ! Коли ще випаде нагода до королівського палацу потрапити і кошик золота принести !?

Мачуха . Замерзнеш у лісі ! Та й нема там ніяких підсніжників, кучугури самі .

 

Дочка. А, може , вони під кучугурами й ростуть собі потихеньку … ( Пауза . Починає плакати .) Не хочете мене до лісу пускати – самі сходіть .

Мачуха . ( Ображено . ) Нічого сказати , добра донечка . У таку негоду господар собаку з дому не вижене , а вона матір гонить !

Дочка . Вас виженеш ! Отак і просидиш усі свята біля печі , а інші будуть з королевою на санчатах кататися і золото лопатою гребти ! ( Плаче . )

Мачуха . Ну не плач ! З’їж краще пиріжечок .

Дочка . Не хочу пиріжків , хочу підсніжників ! Самі не хочете до лісу йти , то сестру пошліть .

Мачуха . А й справді , чому не послати !? Ось повернеться вона з лісу , а ми її знову до лісу відправимо !

Дочка . Дамо їй великого кошика …

Мачуха . Е ні –і ! Цей кошик новий дорогий . Дамо їй ось цього старого та полатаного … І пропаде у лісі  - не шкодуватимемо .

Дочка . Еге ж , еге ж . Принесе квітів ,то у палац віднесемо , а не принесе , замерзне в лісі … То хто за нею тужити буде ? Точно не я . Як вона мені набридла ! За ворота ж не можна вийти , тільки й чуєш від сусідів : і сирітка вона нещасна , і майстриня – золоті руки , і красуня – очей не відведеш … А я хіба гірша ?

Мачуха. Та що ти , дитино ! ( Обнімає її . ) Ти ж у мене найкраща …

  ( Заходить Пасербиця з в'язанкою хмизу . Кладе хмиз , гріє руки біля печі . )

Мачуха . А що , мете надворі ?

Пасербиця . Ох і мете ! Ні неба , ні землі не видно . Це ж востаннє у цьому році така заметіль .

Мачуха . То ти зігрілася ? Бо треба ще кудись сходити.

Пасербиця . Чи ж далеко ?

Мачуха . Не далеко і не близько . ( Пауза . ) До лісу !

Пасербиця . Навіщо ? Я хмизу чимало принесла …

Дочка . А ти не по хмиз підеш , а … по підсніжники .

Пасербиця . Та зима ж … Які підсніжники ? І темно вже надворі . Може , я завтра піду ?

Дочка . Стануть тебе в палаці королівському чекати . Квіти ж до Нового року потрібні .

Мачуха . Нема чого базікати ! Бери кошик і без підсніжників не повертайся. (Грозить кулаком . ) Та як дізнаюся , що ти в сусідів відсиджувалася ,а в ліс не ходила – зі світу зживу !

 (Дівчина бере кошик і виходить . )

 

                                             

Дія 3

(Ліс , снігова заметіль . На сцені з’являється Пасербиця . )

Пасербиця . Страшно як … Звірі й ті поховалися в свої нірки . Сама я в лісі . Темно як ! Рук своїх не розгледиш . І не знаю , куди зайшла . Тут і вдень заблукати легко , а вже вночі й поготів . Ні вперед , ні назад дороги не знайти. От і прийшла моя смерть . Небагато я доброго бачила , а все – таки боязко вмирати … Хіба що гукнути , покликати на допомогу ?

Може , й почує хтось – лісничий чи лісоруб запізнілий , або мисливець якийсь. Агов ! Рятуйте ! Агов ! Ні , ніхто не чує. Що ж мені робити ? ( Пауза . ) Ой , що це? Це мені сниться , мабуть ? Сниться , як матінка моя рідна йде до мене зі свічкою, а вогник прямо в очі світить . ( Зітхає . ) Але ж і справді щось світиться! Це …це вогнище ! Підійду ! Тільки б воно не згасло .

  ( Йде за ялинку . На сцені – 12 місяців , які сидять навколо вогнища . )

Січень . ( Кидає у вогонь оберемок хмизу.) Гори , гори ясно , -

     Літо буде красне ,

    А зима тепліша ,

     А весна миліша .

Всі . Гори , гори ясно ,

        Щоби не погасло !

Червень . Гори , гори ясно , -

                   Ягід буде рясно !

                   Де сніги біліші ,-

                   Буде ще рясніше !

Травень . Квіти скрізь яснітимуть ,

                   Бджоли мед носитимуть.

Липень . На полях пшениця

                  Буде колоситися .

Всі . Гори , гори ясно ,

        Щоби не погасло !

( Пасербиця підходить до вогнища . )

Пасербиця . (Кланяється місяцям . ) Добрий вечір вам , добрі люди !

Січень . І тобі вечір добрий , дівчино !

Пасербиця . Дозвольте мені біля вашого вогнища погрітися .

Лютий . Не було ще такого , щоб хтось , окрім нас , 12 місяців , біля цього вогнища грівся .

Квітень . Але ж як прийшла людина на вогник наш , то чи станемо її проганяти ?

Травень . А й справді , нехай гріється .

Грудень . Грійся , дівчино ! Та дивись , не обпечись . Бачиш  , вогонь наш який – так і палає !

Пасербиця . Дякую , дідусю ! Я з боку постою . ( Підходить до вогню , гріє руки .) Гарно ж як ! Вогонь у вас легкий та палкий ! До самого серця тепло стало …

Січень . А що в тебе в руках ? По шишки приходила до лісу в таку заметіль ?

Пасербиця . Не по шишки я приходила і не з власної волі …

Серпень . Не по шишки ? ( Усміхається . ) То чи не по гриби часом ?

Пасербиця . Не по гриби , а по … по підсніжники. Послала мене Мачуха по квіти.

Березень . Чуєш , брате Квітню , по підсніжники . Твоя гостя .

Лютий . Нащо ж твоїй Мачусі підсніжники серед зими знадобилися ?

Пасербиця . Не квіти їй потрібні , а золото . Обіцяла Королева дати кошик золота тому , хто принесе підсніжники у палац . Так що діватися мені нікуди . Мачуха погрожувала зі світу зжити , як не піду до лісу .Ось така моя історія . Вибачте ,що потурбувала , та мушу вже йти .(Бере кошик , хоче йти .)

Квітень . Чекай , дівчино !(Підходить до Січня.)Брате Січню, поступися мені на часинку своїм місцем !

Січень . Я б поступився , та що скаже Березень на це ?

Березень . За мною справа не стане . Що ти скажеш , брате Лютий ?

Лютий . Та добре вже , і я поступлюся , заперечувати не буду .

Січень . Що ж , хай буде так ! (Бере в руки посох.)

Не лютуйте , морози ,

В заповіднім бору !

У сосни , у берези

Не гризіть ви кору.

Досить вам пташечок заморожувать

І людськії хати

Вихолоджувати .

( Ударяє посохом .)

Тепер твоя черга , брате Лютий.

Лютий . (Бере посох.)

Вітри , бурі , урагани ,

Хуги , вихори , бурани ,

В хмарах голосно гудіть,

Вийтесь над землею,

Хай летить в полях пороша

Білою змією!

( Ударяє посохом . )

Бери тепер ти посох , Березню.

Березень . Сніг тепер уже не той,

Потемнів у полі.

На озерах тріснув лід –

Ніби розкололи .

Хмари вже біжать скоріш,

А тепло все ближче,

І злітає над полями

Жайворонок вище !

( Ударяє посохом .)

Ну , а тепер твоя влада , брате Квітню!

Квітень . Розбігайтеся, струмочки,

І біжіть по всіх усюдах,

Й ви , мурахи , виповзайте

Після всіх морозів лютих.

Вже на пагорбі трава

Зеленіє ніжно.

Вся природа ожива

І розцвів підсніжник !

Квітень . (До Пасербиці .) Чого ж ти стоїш? Поспішай , нам лише годинку брати мої подарували …

Пасербиця . Та невже ж це заради мене весна серед зими настала?! (Кидається збирати квіти.) Спасибі вам , господарі лісові , повний кошик квітів  назбирала. Ніколи я вас не забуду . Скільки  жити буду , все вам дякуватиму . (Кланяється .) А особливо тобі , щедрий Квітню .

Квітень . Щоб і справді не забула , прийми від мене дарунок : цей перстень . Як трапиться з тобою біда – кинь його на  землю чи у воду і скажи :

   Ти , перстенику , котися ,

   Із весною подружися ,

   З літом пострічайся ,

   З осінню прощайся ,

   Ну , а зимонька тебе

   Хай до вогнища веде !

Пасербиця . Ну , а зимонька тебе

                      Хай до вогнища веде…

Дякую , я запам'ятаю .

Січень . Тепер послухай мене, дитино ! Довелося тобі в останню ніч старого року побачити всі 12 місяців . Коли ще розквітнуть підсніжники , а в тебе вже повний кошик . Ти до нас прийшла короткою доріжкою , а інші йдуть довгою: день за днем , місяць за місяцем . Ти цієї короткої доріжки не відкривай нікому.

А тепер – іди .

Пасербиця . Прощавайте , брати – місяці !

Усі місяці . Прощавай , сестро !

  ( Дівчина залишає сцену . )

Грудень . Ну ось і настав кінець зимовій весні . Бери , Січню , посох .

Січень . З-за північних з-за морів,

                Із-за срібних з-за борів

                Я на волю випускаю

                Бурю , хугу й заметіль .

                Ви засніжте всі дороги ,

                Заметіть усі путі :

                Ні проїхать , ні пройти !

( Ударяє посохом . Місяці залишають сцену .)

Дія 4

 ( Заходять Королева, Професор , Канцлер , Придворна дама , Посол Західної держави , Принцеса 1, Принцеса 2 . Королева сідає на свій трон.)

Усі . З Новим роком , ваша величносте , з новим щастям !

Королева . Щастя в мене завжди нове , а Новий рік ще не настав !

( Усі здивовано переглядаються .)

Канцлер . Але ж сьогодні перше січня…

Королева . Ну то що ? Скільки , Професоре , днів у грудні ?

Професор . Рівно 31 день , ваша величносте .

Королева. Ага . Значить сьогодні не 1 січня , а 32 грудня ! А завтра буде 33 грудня , потім 34 і 35… І так доти , доки мені не принесуть цілий кошик підсніжників !

Професор . Їх не принесуть !

Королева . Побачимо !

Канцлер . Дозвольте представити вам , ваша величносте , Посла Західної держави та двох Принцес .

Посол Західної держави . Дозвольте мені від імені мого короля привітати Вас …

Королева . З чим ?

Посол Західної держави . З квітучим здоров’ям та великою мудрістю !

Королева . Хіба що ! А розкажіть нам , юні Принцеси , як святкують Новий рік у ваших державах .

Принцеса 1 . Я приїхала з Німеччини . Традиція прикрашати ялинку з'явилася саме в моїй країні . Для нас Новий рік – свято сімейне . Усі неодмінно мають збиратися за святковим столом . Цього дня відбувається церемонія обміну подарунками .

Принцеса 2 . У Данії маленьким дітям дарують дерев'яну або плюшеву ялиночку з тролем , що виглядає з-під зелених гілочок . Данці вірять , що лісовий бешкетник – це втілення душі дерева .Опівночі наші господині подають на святковий стіл величезну миску солодкої рисової каші з секрктом . Особливість цієї каші у тому , що на  дні миски захований горішок.

Королева . Дуже цікаво ! Дякую вам . Ну , а ви ,як святкуєте , пане Посол ?

Посол Західної держави . О ! У шведів теж є свої традиції. Ми даруємо один одному саморобні свічки . Такий подарунок дуже корисний , адже в розпалі зими темніє дуже скоро . Світло свічки символізує дружбу , привітність , веселість. Коли годинник б'є північ , усі кидають серпантин , обмінюються подарунками.

 

 

Королева . Як багато цікавого ми довідались ! (Зітхає .) Шкода , що в моєму королівстві Новий рік запізнюється . Чому ж не несуть квітів ?

Канцлер . Прибули квіти для вашої величності !

( Заходить Садівник з кошиком квітів .)

Придворна дама . Ах ! Яка краса ! Шарман !

Королева . Скажіть мені швидше , де тут підсніжники?!

Садівник . Розумієте… Е-е –е… Підсніжники – рослини дикі . У королівській оранжереї їм не місце . Ось , будь  ласка , лілеї , троянди …

Королева . Чому в наших оранжереях нема підсніжників ? Хто в цьому винен ?

Канцлер . Я гадаю , що королівський Садівник .

Королева . Покарати !

( З’являється Глашатай1 .)

Глашатай. Дві жінки принесли підсніжники для Королеви !

Королева . Швидше кличте їх сюди !

( Вбігають Мачуха з Дочкою . В руках Мачухи – кошик із квітами . Кланяються .)

Королева . Це і є підсніжники ? Які гарні! (Бере кошик , кружляє , сміється .) Нарешті й у мене свято ! З Новим роком усіх , з новим щастям ! ( Роздає квіти придворним .)

Мачуха . Дозвольте й нам привітати вас , ваша величносте , з святом !

Королева . Ви ще тут ?

Мачуха . Та стоїмо тут з порожнім кошиком …

Королева . Дати цим жінкам золота ! ( До Професора .) Ви й тепер будете впиратися , Професоре ? Адже ось вони , підсніжники .

Професор . Так ! Я й тепер скажу : цього не може бути !

Королева . Ну що ж ! ( До Мачухи та Дочки .) Розкажіть-но нам усім , де і як ви знайшли ці квіти .

Мачуха . Як почули ми з Дочкою королівський наказ , так і поспішили до лісу . А в лісі ж темно , а в лісі холодно ! Йшли ми , йшли , йшли ми , йшли , аж тут…

Усі . Що ?!

Мачуха . Озеро кругле , як тарілочка ! А по берегах чого тільки немає ! І підсніжники , і гриби …

Дочка . І ягоди , і горіхи…

Придворна дама . Хіба так бува , щоб ягоди й підсніжники росли одночасно?

Мачуха . Отож-бо , що не буває , а росли !

Королева . ( Плескає в долоні .) Яка краса ! Ми зараз же вирушаємо туди . Їдемо всі ! Звеліть запрягати коней ! А ці дві жінки будуть показувати дорогу .

 ( Мачуха й Дочка падають на коліна . )

Мачуха . Вибачте нам , але ми не знаємо дороги !

Королева . Як це не знаєте ? Ану кажіть усю правду , бо буде вам непереливки !

Дочка . Це все вона !

Мачуха . Пасербиця моя ! Вона й у ліс ходила , і квітів принесла .

Королева . А чого ж ви її з собою не взяли в палац ?

Мачуха . Та вона в нас людей боїться , і вперта така , що страх !

Королева . А дорогу  до підсніжників покаже ?

Дочка . Та напевно…

Королева . Слухайте всі ! Ми їдемо до лісу збирати ягоди й квіти .( До Мачухи .) А ви разом зі своєю Пасербицею нас наздоженете ! Поїхали , Професоре, подивитеся , як узимку в лісі цвітуть підсніжники !

Дія 5

( Королева й всі придворні в лісі . )

Придворна дама . Ну й холоднеча !

Королева . Я зовсім замерзла ! Куди поділися ці жінки ?

( З'являються Мачуха , Дочка та Пасербиця .)

Королева . Нарешті ! ( Підходить до Пасербиці , обдивляється її з усіх боків.) То ось ти яка … Я гадала , що побачу якогось страшка , а ти дуже симпатична . Правда , Професоре ?

Професор . Вибачте , ваша величносте , але в країнах із холодним кліматом узимку люди носять теплий одяг із хутра і пуху…Тобто я хочу сказати… Дивіться, вона ж зовсім замерзла !

Королева . Цього разу ви справді праві . Ей , там ! Принесіть дівчині теплий одяг !

( Канцлер накидає дівчині на плечі шубу .)

Пасербиця . Дякую .

Королева . Я тобі ще дам золота і сукні подарую , і персні золоті . Хочеш ?

Пасербиця . Дякую , мені нічого не треба .

Королева . Зовсім-зовсім нічого ?

Пасербиця . Один перстень мені потрібний . Він мій . У мене його вкрали Мачуха й сестра .

Королева . Вона правду каже? Ану віддавайте !

Мачуха . Та вона бреше …

Канцлер . Віддавайте , відьми , Королева сердиться !

(Дочка виймає перстень з кишені . )

Мачуха . Донечко , нащо ж ти перстень чужий взяла ?

Дочка . Так ви ж самі казали, щоб я сховала в кишеню , поки сестра не бачить .

Пасербиця . Мій перстень ! ( Хоче взяти , але Королева перехоплює його.)

Королева . Який гарний ! Звідки він у тебе ?

Пасербиця . Це подарунок .

Королева .Я віддам тобі перстень , якщо вкажеш дорогу до підсніжників !

Пасербиця . Ні! Ніколи !

Королева . Мені казали , що ти вперта , та я від свого теж не відступлюся . Покажеш дорогу?

Пасербиця . ( Тихо . ) Ні.

Королева. Зніміть з неї шубу !

Дочка . Хай мерзне ! Так їй і треба !

Професор . Ваш учинок недостойний Королеви !

Королева . Ви , Професоре , здається забули , що слово «страта» коротше , ніж слово «помилування».( До Пасербиці . ) Зараз я кину твій перстень в ополонку – і ти його більше ніколи не побачиш . Востаннє питаю :покажеш дорогу ?

Пасербиця . Ні !

Королева . Прощайся з перстнем ! І з життям заодно ! ( Кидає перстень . )

Пасербиця . Ти , перстенику , котися ,

                        Із весною подружися ,

                        З літом пострічайся ,

                        З осінню прощайся.

                        Ну , а зимонька тебе

                         Хай до вогнища веде !

( Знімається завірюха. Пасербиця зникає .)

Королева . Весна настала ! Подивіться:квіти !

Професор . Не може бути !

Придворна дама . Де квіти ? Це ж ягоди !

Посол Західної держави . Це вже не весна , це – літо .

Придворна дама . Мені погано! ( Падає , її підхоплює Канцлер .)

Королева . Ой ! Подивіться :сніг падає !

Усі придворні . Ой ! Сніг ! ( Втікають .)

Королева . Стійте! Куди ж ви ? Я вас усіх покараю ! Зупиніться ! Як холодно…(Професор закутує її в свою мантію .) І навіщо я підписала цей дурнуватий наказ ?

Мачуха . І справді дурнуватий . Якби не ви , сиділи б ми зараз біля теплої печі , святкували Новий рік !

Королева . А чого ж ви будь-яку дурницю кидаєтеся виконувати ? Ви ж знаєте , що я ще мала . Золота їм захотілося ! Ох! Не можу більше…( Стрибає , щоб зігрітися .)

  ( На галявину виходить Січень . )

Січень . Хто ви такі ? Навіщо сюди забрели ?

Королева . ( Жадібно . ) По підсніжники .

Січень . Не час тепер для підсніжників .

Королева . Я й сама бачу… Дідусю, допоможіть нам з лісу вибратися . А я вас по-королівськи нагороджу : ні срібла , ні золота не пошкодую .

Січень . У мене й свого багатства – безліч ! Подивися, скільки срібла та діамантів на деревах порозвішувано . А бажання твоє , дівчино , я виконаю .

( До Професора .) А тобі чого хочеться ?

Професор . Я хочу , щоб усе було  , як раніше : зима – зимою , весна – весною , а ми у себе вдома.

Січень . Добре .

Мачуха й Дочка . А нам би шубу !

Дочка . Хоч яку-небудь , хоч із собаки…

Мачуха . Дурна ж ти дурна ! Як просити шубу  , то хоч із лисиці !

Дочка . Це ви дурна ! Треба було самій просити !

Мачуха . Собачу шубу випросила ! Тьху !

Дочка . А вам собача якраз до лиця ! Гавкаєте , як собака !

Мачуха . Сама собака !

Дочка . Собака !

Мачуха . Гав !

Дочка . Гав-гав !!!

( Падають навколішки , гавкають.)

Королева . Ой ! Тримайте їх , вони нас покусають !

( Собаки , гавкаючи , тікають зі сцени . З-за ялинки виходять 12 місяців і пасербиця .)

Королева . Дивіться ! Це ж та дівчина , що підсніжники знайшла .

Професор . Але яка вона красуня ! Справжня королева !

Королева . Професоре , ви забуваєтесь ! Я вам це ще пригадаю !

Січень . Ти тут не командуй , дівчино ! Ось хто тут господиня! ( Вказує на Пасербицю .) А ви не баріться , додому рушайте , бо пора мені про ліс подбати , порядок в ньому навести. Розтривожили ви його.

Професор . Ми б раді , так нема в нас на чому додому їхати.

Січень . У господині попросіть . У неї і санчата , і коні є .

Професор . Просіть , ваша величносте .

Королева . Як же я її просити буду ?.. Я ж із неї шубку зняла  , я її перстень викинула…( Насуплюється. ) Та й не просила я ніколи , мене вчили тільки наказувати .

Професор . А ви спробуйте .

Королева . Ну добре . Послухай-но , дівчино ! Відвези нас до палацу в своїх санях ! Я тебе по-королівськи нагороджу .

Пасербиця . Дякую , не треба мені ваших подарунків .

Королева . От бачите , не хоче !

Січень . Видно , ти не так просиш. Скажи просто : будь ласка підвези нас , бо ми дуже змерзли .

 Королева . Здається , я зрозуміла . Будь ласка , підвези нас , ми дуже змерзли !

Пасербиця . Звичайно ! І підвезу , і шубу дам . Беріть , я не заберу.

( Професор і королева одягаються в шуби . ) Прощавайте ,  брати - місяці . Не забуду я вашого вогнища новорічного , вашої ласки .

Королева . (Зітхає . ) І я не забуду .

Усі місяці . У добру путь ! Щасливої дороги !

Квітень. Чекай мене у гості , красуне !

( Професор , королева й пасербиця залишають сцену . )

Січень . Ясне сонечко встає.

Березень . Зорі в небі гаснуть.

Грудень . Сонце зводить на поріг

                  Новий день і новий рік .

Квітень . Наше нове щастя !

Усі місяці . Гори , гори ясно ,

                     Щоб повік не згасло !

                      З Новим роком !

 

Подобається